Розвиток психіки людини

Розвиток психіки людини в процесі його життєдіяльності (в онтогенезі) включає складне переплетення декількох ліній розвитку: психосоматичне (розвиток нервової системи); статевий розвиток; вікові зміни; когнітивний розвиток пізнавальних психічних процесів (сприйняття, пам'яті, мислення, мовлення, інтелекту); емоційно-вольовий розвиток; розвиток особи; моральний розвиток; розвиток діяльності та умінь. В наукових цілях аналізують кожне з напрямків розвитку психіки людини, хоча в реальному житті всі ці види розвитку тісно переплетені, взаємопов'язані та детерміновані як спадковими (генетичними) факторами, так і впливами зовнішнього соціального середовища. 

Генотип - це уроджені, генетично зумовлені особливості організму. Але оскільки організм розвивається і існує в певному середовищі, до якої він пристосовується, то формуються придбані якості; своєрідно розвиваються і проявляються генетично зумовлені властивості організму. В результаті формується фенотип. Взаємодія спадковість, вродженість, умов внутрішньоутробного розвитку та особистого досвіду відбувається складним чином, обумовлюючи індивідуальні відмінності людей. Спадковість допускає дуже широкі межі розвитку поведінки. Всередині цих меж результат розвитку буде залежати від зовнішньої середовища проживання: той чи інший фактор зовнішнього середовища по-різному проявлятися в залежності від специфіки спадковості. З іншого боку, один і той же спадковий фактор по-різному проявлятися в різних умовах зовнішнього середовища.

Зовнішнє середовище включає в себе сукупність різних стимулів (повітря, їжа, родинна обстановка, вплив друзів, умови освіти, культурні та національні норми поведінки тощо), на які індивід реагує протягом усього життя і які впливають на його психологічний розвиток, особливості особистості, фізичне здоров'я і т. п. Суперечки про те, який із чинників - спадковість чи середовище - має вирішальне значення, не припинилися досі, лише перенеслися в експериментальну сферу.

Так, англійський психолог Ганс Юрген Айзенк вважає, що інтелект на 20% визначається впливом середовища і на 80% - впливом спадковості. Одностатеві близнюки мають практично однакову спадковість, і коефіцієнт кореляції показників їх інтелекту дорівнює 0.9. Різностатеві близнюки, брати і сестри генетично схожі, але не тотожні за своєю спадковості. Коефіцієнт кореляції їх інтелекту дорівнює 0,5. У той же час близнюки однієї статі, виховані в різних умовах, будуть відрізнятися. Наприклад, один з близнюків може стати злочинцем, а інший чудовим юристом.

Таким чином, взаємодія спадковості та середовища визначає індивідуальні особливості психіки людини. Суперечка психологів про те, який з факторів є вирішальною в процесі розвитку - спадковість чи навколишнє середовище, привів до виникнення теорії конвергенції обох факторів. Її основоположник, Вільям Штерн вважав, що і спадкова обдарованість, і навколишнє середовище визначають закони дитячого розвитку. Іншими словами, розвиток є результат конвергенції внутрішніх задатків із зовнішніми умовами життя.

Життя і діяльність людини обумовлені єдністю і взаємодією біологічного та соціального факторів, при провідній ролі останнього.